— Це що за херня? Ще трохи, і буде соціальний вибух! — кричить чоловік років 35 на алеї Небесної сотні.

Навколо молодого чоловіка збирається більший натовп, аніж навколо Юлії Тимошенко, яка поруч іде в кільці охорони й сумно зупиняється біля кожного портрета загиблого. Тимошенко та Вла-сенка знімає купка журналістів, а біля обуреного чоловіка збираються люди, які починають підтакувати.

Чим саме він обурюється, ніхто не цікавиться. Кожен додає своє:

— Ну добре, пішли по ускореній програмі, вибрали в першому турі... Нам обіцяли кінець війни.

— Чому ми маємо терпіти?

— Бо ми жлобйо!

— У нас народу немає.

Дивно чути таке від людей, які прийшли на річницю Майдану.

— Знайдеться знову такий, як я! — кричить молодий чоловік, який зібрав натовп. — Як вийшов Володя Парасюк, коли вони підписали з зеком договір!

До нього підходять спершу боєць Нацгвардії, а потім вусатий у цивільному, який пробує відвести його в бік. І хоча скоріше молодий чоловік поводився як провокатор, натовп тут-таки накидається на вусатого:

— Може, ти на Путіна працюєш?

— Скільки тобі Порошенко заплатив?

— Чому, як тільки я ріжу правду-матку, мені затикають рота!

Вусатий у цивільному — судячи з поведінки, рангом не нижче полковника — таки відводить молодого й професійно розсіює натовп. Але люди ще довго продовжують говорити про «нажиті маєтки», про «проклятий шоколад» і «всіх цих порошенків, яце-нюків і турчинових». Або всі тридцять-сорок чоловіків і жінок, переважно старшого віку, були провокаторами, або ця група щось свідчить про настрої людей. Зачинщик, до якого я підходжу, представляється Сергієм і каже:

— Я вам кажу! Буде соціальний бум! — Він вживає слово «бум», імовірно, замість «бунт».

Виглядає так, що «нова влада»-2014 розчаровує людей із більшою швидкістю, ніж свого часу «нова влада»-2005. Критика нової влади звучатиме весь день. Причому критика ця дуже непослідовна й нелогічна — ймовірно, вона є вираженням загального поганого настрою.

Повз нас ідуть покладати квіти на Інститутській іще декілька делегацій. Саме місце покладання квітів охороняють люди у військовому без розпізнавальних знаків.

— Ми добровольчий батальйон, — відповідає на моє запитання один із них.

— Який?

— Це не має значення.

Людей в уніформах на Майдані весь день, до початку вечірнього мітингу, було добра половина. Цікаво було підходити ближче й дивитися на різноманітні шеврони та нашивки, на сто різних варіацій на тему тризуба. Найпопулярніша, звісно, нашивка — «Укроп», але це на одному рукаві. На іншому — велике розмаїття. Окрім більш відомих типу «Київ-1», «Айдар» чи «Добровольчий український корпус», є ще різні козаки, різна самооборона, всілякі громадські варти і так далі.

Четверта козацька сотня зібралась у «козацьке коло» навколо фонтану на Майдані. Сотник Микола Бондар — той, що стояв до останку, коли Майдан уже після виборів збиралися розганяти, — із гнівом критикує таких людей, як «Парубій і ряд виродків, які прорвались у систему і просякли цією системою». За ним виступають по колу ще кілька козаків. Часто звучать вирази «виродки», «нахабні тварюки».

Тим часом на Михайлівській площі Андрій Парубій збирає Самооборону Майдану з різних областей. Там мені навіть почало здаватися, що я без шеврона надто виділяюсь із натовпу й можу викликати підозру. Аж почав жалкувати, що не зробив шеврона «Батальйон спецпризначення “Інсайдер”», коли побачив значно винахідливішого хлопця. У нього на рукаві був шеврон у вигляді мультяшного зайчика.

— Да будь він проклят, той шоколад! — кричить якийсь козак своєму співрозмовникові.

— Олігарх олігарха послав, — обговорюють якісь бабусі на краю натовпу, як Кучма їздив на переговори з сепаратистами.

Андрій Парубій, координатор Самооборони, виступає з опозиційною риторикою й заявляє, зокрема, що «ми будемо вимагати розслідування вбивств на Майдані». При цьому Парубія охороняють люди з шевронами МВС, а в натовпі ширяться чутки, що «Аваков сам нищить докази, щоб своїх підлеглих прикрити».

Коли колона Самооборони проходить Майдан, боєць Нацгвар-дії, котрий щойно повернувся з Дебальцевого на ротацію, каже:

— Столько людей в военных формах. Почему они здесь, а не там?

Атмосфери єдності чи тим паче свята вранці та вдень не відчувається. Тут не всі — учасники чи співчуваючі. Якийсь чоловік, проходячи повз козаків, із відвертим сарказмом сичить: «С-с-сла-ва Украине!», але козаки зайняті своїм й на автоматі відповідають «Героям слава!»

А вже на тролейбусній зупинці біля «Мак-Дональдса» на вигук самооборонівця «Слава нації!» ніхто з натовпу не відповідає.

Колона Самооборони проходить Володимирською і потім Хрещатиком наче сама по собі, окремо від решти людей. Вигуки — ті, що й минулого року, тільки «Зека геть!» замінило кількатисячне «Путін — х**ло».

Удень важко відчути й себе частиною цих людей, а не відчуженим спостерігачем.

Враження міняється лише надвечір після одного епізоду. Відчуття «того Майдану» приходить, коли під час молебну на алеї Небесної сотні дяк виводить «за убієнних героїв Майдану, безвісти зниклих...» Якась жінка втрачає свідомість, і після вигуку «Лікаря! Лікаря!» медик-волонтер з’являється упродовж двадцяти секунд. Коли допомагають жінці, всі знов єдині. Єдині по-своєму.

О шостій вечора колона Самооборони, завершивши обхід центру, тихо й без пафосу влилася в натовп звичайних людей.

Внизу, у підземному переході, фольклорний ансамбль співає «новий гімн». Дівчина знайомиться з хлопцем, як привід просячи у нього сигарету. Якась парочка цілується. Кілька літніх жінок обіймають незнайомого їм нацгвардійця, який повернувся з того-таки Дебальцевого.

На Майдані почнеться основне віче. Священик молитиметься за загиблих героїв Майдану, за наших воїнів на Донбасі, але не згадає про тамтешніх мирних мешканців чи про переселенців.

Буде спроба провокації з боку «Реваншу» — групки, яка свого часу влаштувала бійку під Верховною Радою 14 жовтня.

Політиків на мітингу не буде — хіба колишні громадські активісти, які тепер стали депутатами. Але не колишні «лідери опозиції».