РОЗДIЛ X

Майстер Хiрам — один iз основних персонажiв масонських мiстерiй i легенд, головний будiвельник Храму Соломона. Хiрам перетворив масу будiвникiв на iєрархiчну органiзацiю — роздiлив усiх робочих на три групи, якi iменувалися пiдмайстрами, товаришами-ремiсниками та майстрами. Кожнiй групi Хiрам давав пароль, за допомогою якого можна визначити, до якої категорiї належить той чи iнший робiтник. Троє заздрiсникiв з числа ремiсникiв, мрiючи пiднестися, вирiшили примусити Хiрама назвати їм пароль Майстра. Але, незважаючи на погрози та побої, Хiрам не виказав пароля, пiсля чого був убитий ремiсниками, якi напали на нього. Тiло Хiрама вбивцi сховали пiд горою Морiа, на якiй зводився Храм. Довго шукали тiло Хiрама його учнi i якось помiтили, що на купi будiвельного смiття розквiтла гiлка акацiї. Розривши могилу, вони дiстали тiло Хiрама, яке вже почало тлiти.

Згiдно з одним iз варiантiв масонської легенди, Хiрам дивним чином воскрес i завершив будiвництво величного Храму. Легенда про Хiрама — це легенда про смерть i воскресiння, про здатнiсть людини до нового життя. Ця легенда — символ живучостi масонського ордену, який не можуть знищити нi репресiї та закриття лож, нi смерть або вiдхiд вiд ордену окремих членiв. Хiрам (його ще називають «сином вдови», як i всiх масонiв) — образ «вiчного масона», який втiлюється в кожному масонському Майстрi, заражаючи його «вiрусом» будiвника — перетворювача оточуючого свiту.

Росiйський iсторик А. Серков писав, що першi вiльнi каменярi на територiї СРСР, iмовiрно, з'явилися в Українi, принаймнi, на засiданнi паризького Капiтулу «Астрея». 20 квiтня 1989 р. було оголошено про створення ложi на територiї цiєї республiки. Але, судячи з усього, ця заява була лише побажанням i прийом громадян СРСР українського походження та «прописка» так i не розпочалися до розвалу СРСР.

В Українi процес вiдродження масонства почався лише у 1993–1995 рр. ХХ ст. Паризька ложа «Голос України» (доктор медицини I.-Я. Мусянович, директор видавництва Л. Гузар, композитор А. Вiрста, художник Т. Вiрста та iн.) вiдiграла в цьому процесi важливу роль.

У 1993 р. французькi масони (ВНЛФ) у Парижi вiдкрили ложу «Три колони № 785» для формування масонства в Українi, тим самим Велика Нацiональна Ложа Францiї декларувала намiр поширювати масонство в Українi. Декiлька львов'ян i киян стають членами цiєї ложi, можливо, лише у 1993–1995 рр.

Поручителями українських масонiв «першого призову» були вiдомi масони Францiї з ложi «Голос України», українцi за походженням, брат — доктор Мусянович (31 ступiнь посвяти) i Любомир Гузар (33 ступiнь). Цi два дiяча українського масонства стали з'єднуючою ланкою в масонському русi, передаючи традицiї масонiв росiйської й української емiграцiї 20-х рокiв XX ст. поколiнню 90-х рокiв ХХ ст. У 1993 р. поновлена масонська консисторiя «Росiя», якою у 1993–1995 рр. керував Л. Гузар.

У книгах А. Серкова можна знайти таку iнформацiю: Ярослав Мусянович (1915–1999 рр.) у масонствi з 1956 р. (паризька ложа «Гамаюн»), член капiтулу «Астрея» для вищих ступенiв масонства з 1969 р. На початку 70-х рокiв ХХ ст. Мусянович керував українською ложею «Голос України», у 1989 р. зведений у 31 ступiнь (градус) масонства. Вiдомо, що Мусянович з 1933 р. жив у Францiї. Вiн закiнчив медичний iнститут у Францiї, захистив докторську дисертацiю з медицини. У 1940–1944 рр. Мусянович працював лiкарем у Лiонi, допомагав антифашистському руху Опору, рятував французьких євреїв вiд знищення. Пiсля вiйни вiн став одним iз керiвникiв органiзацiй «Українська нацiональна єднiсть у Францiї«, «Український центральний громадський комiтет у Францiї«, «Український рух за об'єднання Європи», «Україноєврейський дiалог», був директором паризької газети «Українське слово». Як член делегацiї Францiї Мусянович у 1968 р. брав участь у Конференцiї з прав людини в Тегеранi. Ось що писав В. Михальчук про Мусяновича в газетi «Українське слово» (Париж, 1995). «Доктор Мусянович має репутацiю одного з найвидатнiших людей українського громадського життя у Францiї«.

Любомир Гузар (1911–1995 рр.) вiдомий тим, що був засновником українського нацiонального руху на Буковинi, а з 1935 р. жив у Парижi, де навчався полiтичним наукам та юриспруденцiї, був членом Українського Народного Союзу. У 1944 р. вiн бранець фашистського концтабору. У 1948–1995 рр. — директор єдиної української газети в Парижi «Українське слово» (з газетного некролога «Українського слова». — Париж, 1995). В Iнтернетi можна знайти вiдомостi про те, що у груднi 1989 р. останнiй генсек ЦК КПРС i останнiй президент СРСР Михайло Горбачов «…дозволив заснування вiддiлень єврейського масонського ордену «Бнай Брит» — «Сини Завiту» в рядi мiст СРСР, у тому числi в Одесi. На цьому вся iнформацiя вичерпується. Проте огранiзацiя «Бнай Брит» нiколи не була масонським орденом, а завжди знаходилася в «парамасонських пошуках», «у станi профанської нацiональної винятковостi».

У 1990 р. вiдомий французький масон росiйського походження М. Гардер вiдправив М. Горбачову офiцiйний лист, в якому йшлося про необхiднiсть вiдродженя масонства в СРСР.

На початку 90-х рокiв ХХ ст. в Москвi та Ленiнградi починають вiдроджуватися масонськi ложi. Спочатку це вiдбувалося пiд патронатом декiлькох орденiв. У 1991–1993 рр. у Росiї особливу активнiсть виявляє Великий Схiд Францiї, який створив п'ять лож (перша ложа в Москвi була вiдроджена у квiтнi 1991 р.). У 1991–1993 рр. «Велика Ложа Францiї«створила ще чотири ложi в Росiї i одну в Українi (у Харковi). Найактивнiшою ложею стала регулярна Велика Нацiональна Ложа Францiї (ВНЛФ), пiд керiвництво якої до 1993 р. переходить бiльшiсть масонiв Росiї (серед братiв-кураторiв Великої Нацiональної Ложi Францiї, якi формували Велику Ложу Росiї, був i парижанин-українець Любомир Гузар).

Ложi, заснованi Великим Сходом Францiї (ВСФ — Grande Orient de France, GODF) i Великою Ложею Францiї (ВЛФ — Grande Loge de France, GLDF) на територiї колишнього СРСР, пiдписали у Страсбурзi в червнi 1993 р. Європейський масонський договiр, але регулярне масонство пiддало рiзкiй критицi цей документ за його недоречну полiтизацiю. Пiсля переходу пiд верховенство Великої Нацiональної Ложi Францiї бiльшостi росiйських масонських Майстрiв на чолi з кандидатом фiлософських наук Георгiєм Дергачовим (масон з 1989 р., лiдер масонства в Росiї) в Росiї створена регулярна масонська структура «Консисторiя Росiя» (пiд протекторатом ВНЛФ), а у червнi 1995 р. за допомогою Великої Нацiональної Ложi Францiї створена вже регулярна Велика Ложа Росiї (ВЛР — на той перiод одинадцять лож i близько 170 масонiв, Великий Майстер ВЛР — Г. Дергачов). У 1996 р. десять росiйських масонiв посвяченi у 33-й, найвищий, ступiнь масонства, пiсля чого була створена Верховна Рада вищих ступенiв Росiї (а також Суверенний капiтул розенкрейцерiв, Ареопаг, Трибунат, Консисторiя).

Влiтку 2007 р. лiдер Демократичної партiї Росiї Андрiй Богданов очолив Велику Масонську Ложу Росiї (ВМЛР), а через пiвроку вiн вже балотувався на пост президента Росiйської Федерацiї (в числi чотирьох кандидатiв). У ходi передвиборної кампанiї Андрiй Богданов заявляв, що не має намiру виходити з масонської ложi, навiть якщо буде обраний президентом. «Я пишаюся тим, що не лише перебуваю, а й очолюю Велику Масонську Ложу Росiї, членами якої були такi люди, як Суворов, Пушкiн i Кутузов… Чи цi люди мало зробили для нашої Вiтчизни, хiба хтось має щось проти цих людей?», — сказав А. Богданов журналiстам.

У 90-тi роки ХХ ст. масонськi органiзацiї виникли в Литвi, Латвiї, Естонiї, Молдовi, Вiрменiї…

В Українi, на вiдмiну вiд Росiї, де вiдрожденням масонства займалися лише французькi масони, до створення масонських лож були причетнi масони з Францiї, Iталiї, Австрiї та Росiї. Так, вiльнi каменярi з росiйської Достойної Ложi «Олександр Пушкiн» (Великої Ложi Францiї) за пiдтримки французького масона Костянтина Мильського (народженого в Одесi) наприкiнцi 1992 р. створюють у Харковi масонську ложу «Геометрiя» (за часом створення — перша масонська ложа сучасної України). Однак необхiднiсть створення самостiйної української юрисдикцiї ордену у 1996 р. пiдштовхнуло харкiвських масонiв перейти пiд юрисдикцiю масонiв київської ложi «Трьох колон».

З Iнтернету можемо дiзнатися, що 14 листопада 1998 р. в Харковi в Будинку архiтекторiв була iнстальована ложа «Фенiкс України» пiд № 1016 ВНЛФ (ця ложа скорiше «перевiдкрилася», оскiльки вiдома з 1993 р. як ложа «Геометрiя» спочатку ВВФ, потiм — ВНЛФ). Її першим Достойним Майстром став харкiвчанин — колишнiй Достойний Майстер київських «Трьох колон»…

Ложу вiдкрили представник Великого Майстра ВНЛФ, Великий Обрядоначальник ВНЛФ i куратор по Українi ВНЛФ, якi вручили Хартiю про вiдкриття за пiдписом Великого Майстра ВНЛФ Клода Шарбоньо.

З 1996 р. (?) ложа «Три колони» стала працювати в Києвi на чолi з українським Достойним Майстром i мiсцевими масонами з Києва, Львова, Одеси, Харкова. Пiд час масонських робiт у ложi «Три колони» використовувалися кольє (запони) українських масонiв початку ХХ ст. (у тому числi кольє Петлюри — Великого Майстра «Великої Ложi України», що були збереженi у Францiї). Восени 1999 р. у Львовi вiдкривається ложа «Каменяр» (№ 1142, ВНЛФ), а восени 2000 р. в Одесi — «Золота Акацiя» (ВНЛФ, № 1309). У 1998–2000 рр. створенi новi ложi (регулярного шотландського масонства, що перебували у Великiй Нацiональнiй Ложi Францiї) у Львовi й Одесi; ще одна ложа — в Iвано-Франкiвську створена у 2006 р. На базi чотирьох українських лож (Києва, Харкова, Одеси i Львова), що ранiше були в Провiнцiї «Лютецiя» ВНЛФ, у 2001 р. створюється Дистрикт «Україна» ВНЛФ, яку очолив Великий Провiнцiйний Майстер.

Саме цей невiдомий Великий Майстер у своєму зверненнi до вiдвiдувачiв українського масонського сайту ukrmason писав: «У системних речах (а франкмасонство дуже системна справа) випадковостi — вийняток. Тому закономiрно, що наймасонськi мiста в Українi — Київ, Харкiв, Одеса та Львiв: саме там живе i працює переважна бiльшiсть братiв усiх юрисдикцiй. Причини цього зумовлюються традицiями духовної та iнтелектуальної культури цих величних мiст, тому вони й зараз виявилися найвiдкритiшими для нас».

У своєму iнтерв'ю газетi «Поступ» (2003 р.) Великий Майстер Великої Ложi Дистрикту «Україна» (система ВНЛУ) на запитання про вплив французьких масонiв на їх українських братiв вiдповiв: «Нiхто на масона не може вплинути, оскiльки ми за визначенням «вiльнi та чесного iменi». А юрисдикцiя Францiї є цiнною для нас, перш за все, «гарантiєю нашої якостi».

У серединi 90-х рокiв ХХ ст. Молдовою й Україною зацiкавилися iталiйськi масони Регулярної Великої Ложi Iталiї (РВЛI) на чолi з Великим Майстром РВЛI, професором кафедри фiлософiї, iсторiї та науки Трентонського унiверситету Джулiано дi Бернардо (в масонському орденi з 1961 р., масон 33 градусу). Вiн був Великим Майстром Великого Сходу Iталiї (1990–1993 рр.), Великим Майстром Регулярної Великої Ложi Iталiї (1993–2001 рр.), засновником Великої Ложi Румунiї (1993 р.), Великої Ложi Молдови (1998 р.). Джулiано дi Бернардо написав ряд монографiй iз семiотики, логiки, герменевтикии, фiлософiї, iсторiї.

Вважається, що дi Бернардо був другом письменника Умберто Еко (можливо, спiлкування з дi Бернардо наштовхнуло У. Еко на написання чудового роману «Маятник Фуко»).

Викривач свiтового масонства Л. Замойський писав, що дi Бернардо ранiше був у Ложi Регулярного Великого Сходу Iталiї, але з частиною його членiв вийшов iз цiєї ложi та заснував Регулярну Велику Ложу Iталiї. Деякий час дi Бернардо був (за матерiалами Iнтернету) спецiальним уповноваженим англiйського принца Майкла Кентського, двоюрiдного брата королеви Великої Британiї Єлизавети Другої i Великого Магiстра британських масонiв (один iз основних авторитетiв масонського свiту). В червнi 1997 р. Джулiано дi Бернардо вiдкрив у Кишиневi Велику Ложу Молдови, яку вiн створював протягом двох рокiв. Успiх створення Великої Ложi Молдови (зараз iснуюча регулярна ложа) пiдштовхнув дi Бернардо на «український шлях». В Iнтернетi є iнформацiя, що колишнiй президент Молдови Петро Мiрче Снєгур якимось чином був зв'язаний з iталiйськими масонами або з «парамасонськими органiзацiями».

Пiсля Молдови дi Бернардо взявся створювати ложi в Українi. Вiн був удостоєний прийому у Президента України Леонiда Кучми, пiсля зустрiчi з яким оголосив про формування в Одесi масонської Провiнцiйної ложi РВЛI для України. Дi Бернардо стверджував, що ложi, якi засновуватимуться по всiй територiї України, «…сповiдуватимуть пацифiзм i виступатимуть за впровадження в свiтову практику мiжнародного арбiтражу та третейських судiв як одного iз способiв вiдвернення конфлiктiв i вiйн».

Великий Майстер Дистрикту «Україна», який в Iнтернетi (на ukrmason) значиться лаконiчно як «брат К.» писав: «На початку 90-х рокiв вже минулого столiття на Україну звернули свої погляди рiзнi масонськi органiзацiї, у тому числi такi, що одна одну взаємно не визнають. Скажiмо, Великий Схiд Францiї та Велика Французька Нацiональна Ложа. А ще прийшли дуже енергiйний дi Бернардо з Iталiї i дуже педантичнi люди з Австрiї. Це тi, про кого точно вiдомо, але iснують ще й окремi ложi або люди, якi належать до iнших масонських формацiй. I точної цифри назвати не може нiхто».

7 лютого 1998 р. Регулярна Велика Ложа Iталiї вiдкрила в Одесi ложу «Хiрам» № 25. Протягом кiлькох мiсяцiв iталiйськi масони створили ще кiлька лож в Українi: «Нова Атлантида» № 117 в Києвi, «Космополiтан» № 119 в Одесi… Трохи пiзнiше створенi ложi «Свiтло Правди» й «Обрiй» в Одесi, «Золотi ворота» в Києвi, ложа невiдомої назви у Днiпропетровську… Чотири ложi в Одесi передбачали не менше 40–50 масонiв лише в цьому мiстi. Керiвники i члени цих лож невiдомi. В одному з iнтерв'ю В. Запорожан зазначав, що у ВЛУ перебуває близько 200 осiб i «всi вони — високоморальнi люди, професiонали високого класу в рiзних сферах дiяльностi».

17 жовтня 1998 р. пiд протекторатом Регулярної Великої Ложi Iталiї була сформована Велика Ложа України, яку очолив Великий Майстер, ректор Одеського державного медичного унiверситету (з 1994 р.), академiк i професор Валерiй Миколайович Запорожан (член Президiї АМН України, головний редактор ряду наукових журналiв, автор або спiвавтор понад 550 наукових праць, лауреат Державної премiї України). Крiм В. Запорожана пресi «вiдкрився» й iнший член ложi «Хiрам» i масонський «офiцер» — одеський пiдприємець Петро Найдiс. В своєму iнтерв'ю вiн наголосив на тому, що «…масонство — це громадянське товариство, яке поза релiгiєю i поза полiтикою».

«Добро» на роботу в Українi iталiйцi отримали вiд Великого Секретаря англiйської «материнської ложi» i Президента України Леонiда Кучми. У 2000–2004 рр. велися переговори мiж Дистриктом «Україна» (ВНЛФ) i ВЛУ (за участю Великої Ложi Росiї, ВНЛФ, масонського центру в Англiї) про об'єднання та про регуляризацiю — визнання нової Об'єднаної Великої Ложi України. Проте переговори так i не привели до об'єднання або навiть до спiвробiтництва двох масонських систем в Українi.

ВЛУ, створена iталiйськими масонами, популяризувала iнформацiю про своє вiдкриття, а про iснування французьких i австрiйських регулярних лож i лож Великого Сходу в Українi iнформацiя вкрай обмежена. Саме це дає простiр для рiзноманiтної мiфотворчостi: в iнтернетiвських матерiалах можна знайти нiчим не обгрунтованi пiдозри «масонофобiв» стосовно масонства Л. Кравчука, В. Медведчука, В. Чорновола, О. Мороза, В. Ющенка, О. Турчинова…

Цiкаво, що плiвка iз зйомкою вiдкриття ложi в Одесi кiлька разiв транслювалася на телебаченнi (росiйська програма «Росiйський свiт» — антимасонськи налаштована) разом з iнтерв'ю губернатора Одещини Руслана Боделана, який з приводу вiдкриття масонської ложi, зазначив: «Це нормальне явище i не треба вiд нього сахатися. Iнша справа, що люди, об'єднанi цiєю органiзацiєю, повиннi знову ж думати про головне: щоб об'єднавшись вони дiяли в iнтересах своєї держави».

Одеський журналiст Леонiд Капелюшний у своїй книзi «Високосний час» згадував, що Р. Боделан прийняв масонського Великого Магiстра дi Бернардо, а мер Одеси Едуард Гурвiц, вiдмовляючись вiд зустрiчi з ним, нiбито сказав: «Якщо Одеса має стати жидомасонською, то нехай я буду управляти жидами, а Боделан нехай керує масонами».

В iнтерв'ю тижневику «2000» В. Запорожан запевнив, що нiчого спецiально не органiзовував. Просто протягом багатьох рокiв у силу своєї професiйної дiяльностi спiлкувався iз всесвiтньовiдомими колегами-медиками з рiзних країн, багато з яких — масони. «Очолити ж українську ложу менi пропонували ще 15 рокiв тому… Будучи вже масоном зрозумiв: це дає великi переваги не лише менi, iнституту, а й державi». За словами В. Запорожана, завдяки мiжнародним масонам ОДМУ отримав «…кiлька мiжнародних грантiв: американський — з сiмейної медицини i голландський (на 250 тис. доларiв) — для розробок нових методiв лiкування ВIЛ/СНIД. Таким чином, українська наука отримала серйознi фiнансовi вливання. Унiверситет Джорджа Вашингтона передасть для нашої унiверситетської клiнiки обладнання на десять мiльйонiв доларiв…».

На запитання кореспондента «за якi заслуги вас прийняли у всесвiтнє «братство»?» В. Запорожан вiдповiв: «За професiоналiзм у галузi медицини та грамотне керiвництво Одеським державним медичним унiверситетом (?). До речi, iснують три ступеня посвяти: учень, товариш i майстер або магiстр. Менi вiдразу присвоїли ступiнь магiстра, тим самим пiдтвердивши мої заслуги… Спецiально з приводу моєї посвяти до Одеси прибув Великий магiстр регулярного масонства Iталiї Джулiано дi Бернардо, який за дорученням Лондонського центру допомагає становленню масонства в Українi та Молдовi».

Iнформацiя у ЗМI про вiдкриття Великої Ложi України сколихнула українську громадськiсть. У 1998 р. депутат Верховної Ради Борис Олiйник зробив депутатський запит головi української СБУ з вимогою надати iнформацiю «…чи є масони серед президентської, кабмiновської, парламентської гiлок влади». Український патрiот Борис Олiйник, не досвiдчений в українськiй iсторiї, як докiр масонам поставив те, що «…антиукраїнське рiшення про лiквiдацiю Запорiзької Сiчi було прийняте масонськими ложами» i те, що всi члени Тимчасового уряду «були масонами». Рiшення про лiквiдацiю Запорiзької Сiчi, як вiдомо, винесла iмператриця Катерина Друга, яка була критиком i гонителем масонства. Саме Катерина лiквiдувала Гетьманську автономiю України i «вiдставила» останнього гетьмана України (1750–1764 рр.) масона Кирила Розумовського. А ось чим завинив «масонський» Тимчасовий уряд перед українським патрiотом Олiйником, який звинувачує масонiв у причетностi до Тимчасового уряду, не зовсiм зрозумiло. Адже Тимчасовий уряд дозволив дiяльнiсть Центральної Ради на чолi з масоном Грушевським, погодився на проведення українiзацiї в армiї, на певнi кроки щодо затвердження української державностi у формi автономiї.

Але невдовзi зчинився «тамплiєрський скандал», пов'язаний з розгромом головного офiсу Українського ордену тамплiєрiв у Києво-Печерськiй Лаврi (примiщення монастиря «Китаєвський пустинний скит» Української Православної Церкви). Ще у червнi 1999 р. в Українi була офiцiйно зареєстрована Мiжнародна громадська органiзацiя «Орден лицарiв тамплiєрiв». Пiсля «розсекречення» ордену на ТБ (хоча в Iнтернетi вже був сайт ордену) почалася ще одна «антимасонська кампанiя», яка швидко припинилася, коли з'ясувалося, що до масонського руху цей український орден тамплiєрiв не має жодного вiдношення…

На початку 2003 р. газети (українськi та росiйськi) мусували скандал, пов'язаний з дiяльнiстю в Українi лицарського ордену «Святого Станiслава» — Асоцiацiя кавалерiв ордену Святого Станiслава (що також не має жодного, навiть непрямого, вiдношення до масонства). Понад 300 керiвникiв України — мiнiстри, губернатори, депутати Верховної Ради (екс-президент України Л. Кравчук, екс-прем'єр В. Пустовойтенко, Ю. Кравченко, М. Азаров, О. Кузьмук, С. Пiскун i багато iнших можновладних осiб країни) виявилися кавалерами-лицарями цього ордену. Iнформацiя про орден «Святого Станiслава» i його кавалерiв була завжди вiдкритою, а в Iнтернетi є сайт ордену (www.ststanislas.org.ua) з докладною iнформацiєю про всiх його можновладних членiв i «лицарських посвятах», що проводилися.

Не ховається вiд цiкавих очей i Великий Приор ордену Святого Станiслава в Українi — лiдер Лiберальної партiї України (оновленої) Павло Вялов i Великий Магiстр ордену граф Юлiш Новина-Сокольницький.

На гребнi «станiславського скандалу» в лютому 2003 р. тодi ще активний член опозицiйної фракцiї «Наша Україна» Тарас Чорновiл подав законопроект до Верховної Ради України, в якому пропонував внести змiни до Кримiнального кодексу України та ввести кримiнальну вiдповiдальнiсть громадян України за членство в масонських ложах, заборонити масонам перебувати на державнiй службi. Тодi ж лiдер Соцiалiстичної партiї України, тодi опозицiйної Президенту Л. Кучмi, Олександр Мороз з трибуни Верховної Ради поставив вимогу, щоб масони України негайно покинули державну службу та стiни Верховної Ради. Член фракцiї БЮТ Левко Лук'яненко, виступаючи з парламентської трибуни, зазначив, що на чолi української держави стоять люди, якi керуються не українською нацiональною iдеєю, а принципами масонства. Лук'яненко звернувся до спiкера парламенту Володимира Литвина з проханням офiцiйно поiнформувати про те, хто з народних депутатiв є членами масонських органiзацiй, але так i не дочекався «спискiв».

Великий майстер Великої Ложi Дистрикту «Україна» в своєму iнтерв'ю дивувався: «Заява Олександра Мороза дуже смiшна для всiх, хто щось знає про масонство — адже орден Станiслава, як i iншi ордени такого рiвня, має з масонством ще менше спiльного, нiж Соцiал-демократична партiя (об'єднана) з європейською соцiал-демократiєю… Там немає (в орденi Св. Станiслава. — В. С.) жодного члена лож, що створюють Дистрикт Україна… Влада не може бути представлена в масонствi, бо це вже буде щось iнше, але не масонство. Член ложi може бути письменником, бiзнесменом, мiнiстром або лiдером партiї в своєму профанському життi… Але в ложi, в братствi — вiн просто брат, який хоче братерських стосункiв, якi б допомогли його вдосконаленню».

Але чому в Українi мають пiддаватися дискримiнацiї масони, коли в усiх парламентах Європейського Союзу, в Сенатi та Конгресi США вони представленi повною мiрою, О. Мороз не пояснив. Чи таким чином вiн хотiв «зробити з України Європу»?

Страсбурзький Європейський Суд з прав людини проголосив, що всi законодавчi обмеження в дiяльностi масонiв i їх органiзацiй є порушенням прав людини, Європейської конвенцiї про захист прав людини i основних свобод (конвенцiя ратифiкована Україною). Так, у 2001 р. Європейський Суд визнав незаконними (не прийнятними в демократичному суспiльствi) всi спроби iталiйської влади вимагати вiд кандидатiв на державну службу (вiд майбутнiх суддiв) декларування своєї неучастi в масонських ложах.

В Одесi активну «антимасонську» позицiю зайняла методистська (сектантська) церква «Святий шлях», яка огранiзувала презентацiю масонофобської книги П. Павлюка (викладача Одеського християнського гуманiтарно-економiчного унiверситету) «Таємна архiтектура». На презентацiї П. Павлюк зазначив, що масонство основною своєю метою ставить «богоборчество» — таємну боротьбу проти Бога за ствердження «нового свiтового порядку» для зустрiчi антихриста.

Активно шукає в Українi «масонську змову» i професор, доктор технiчних наук М. Сенченко. У своїй книзi «Латентнi структури свiтової полiтики» вiн пролив свiтло на надзвичайно таємний масонський «орден нащадкiв Богдана Хмельницького».

У колишньому Радянському Союзi звернення до iсторiї масонства вважалося неактуальним. Тiльки починаючи з епохи «перебудови» з'явилися науковi працi, в яких автори намагаються виважено дослiдити та вивчити мiсце масонства в iсторiї росiйської iмперiї.

З середини 90-х рокiв ХХ ст. i до 2008 р. на книжковий ринок країн СНД «викинуто» потiк «масонської лiтератури» — близько 80 книг з iсторiї масонства! Якщо книги видають, це означає, що є покупцi… Слiд зазначити, що iнтерес до масонства з кожним роком зростає, особливо пiсля виходу книг Дена Брауна… Проте бiльшiсть «наукових» книг, виданих останнiм часом, не мають нiчого спiльного з реальною iсторiєю суспiльства, є компiляцiями або давно вiдомою «викривальною» лiтературою.

Величезними накладами видають книги антисемiта й антимасона О. Платонова («Терновий вiнець Росiї«та iн.). Подiбна «iсторична» лiтература продовжує культивувати пропагандистськi штампи фашистських i антисемiтських iдеологiв, вiдволiкає увагу читачiв вiд iсторичної дiйсностi у сферi маячливих фантазiй. Лише посмiшку можуть викликати книги харкiвчанина Едуарда Ходаса (голови єврейської реформiстської общини) або московського православного «викривача» Юрiя Воробйовського (iнодi у спiвавторствi з «масонкою, що розкаялася» Є. Соболевою-Дергачовою)… Останнi рокiв дванадцать стали з'являтися правдивi та неупередженi науковi дослiдження, що на основi конкретних i перевiрених фактiв допомагають розкрити й усвiдомити феномен масонського руху в Схiднiй Європi (книги А. I. Серкова, В. I. Старцева, В. С. Брачова).

У 2001 р. Великим Майстром Регулярної Великої Ложi Iталiї став Фабiо Венцi, змiнивши Джулiано дi Бернардо, який був на цiй посадi вiсiм рокiв У тому ж роцi вiдкрито оголосив про складення з себе повноважень Великого Майстра Великої Ложi України i Валерiй Запорожан.

Новим Великим Магiстром ВЛУ обрали маловiдомого київського бiзнесмена, доктора економiчних наук Iгоря Задираку, який перевiв головний офiс i керiвництво ВЛУ з Одеси до Києва. Об'єднана Велика Ложа Англiї визнала повноваження регулярної масонської органiзацiї Великий Схiд Iталiї, куди входять члени iталiйського парламенту i кабiнету мiнiстрiв (ранiше визнання це вiдкликалося). У той самий час регулярнi масонськi великi ложi (Об'єднана Велика Ложа Англiї, великi ложi США, Канади, Австрiї, Латинської Америки, Росiї, Францiї тощо) не визнали Велику Ложу України, що закривало майстрам ВЛУ доступ до вищих градусiв, структур Королiвської Арки.

Дi Бернардо з'явився в Українi у 2004 р. вже як лiдер Мiжнародного товариства масонiв-iлюмiнатiв i творець «Академiї Iлюмiнати» з метою заснування в Києвi вiддiлення «Академiї Iлюмiнати».

У 2005 р. в Українi створено вiдразу двi великi ложi (iталiйського i французького покровительства). Сайт українських масонiв «французького спрямування» повiдомляв, що «24 вересня 2005 р. в Парижi у Величному Храмi Велика Нацiональна Ложа Францiї спiльно з Великою Ложею Австрiї освятили Велику Ложу України. Посвяту здiйснив Високоповажний Брат Жан-Шарль Фельнер, Великий Майстер ВНЛФ; йому допомагали Високоповажний Брат Мiхаель Краус, Великий Майстер Великої Ложi Австрiї (Перший Великий Стражник-освятитель) i Високоповажний Брат Жан-Клод Тардива (Другий Великий Стражник-освятитель)».

У церемонiї також взяли участь Великий Майстер Великої Ложi Росiї, Помiчник Великого Майстра Великої Ложi Польщi».

На церемонiї створення «Великої Ложi України» були присутнi iноземнi делегацiї з Австрiї, Латвiї, Марокко, Молдови, Румунiї, Росiї, Сербiї та Чорногорiї, Португалiї, Польщi, Бельгiї, Нiмеччини, Чехiї, Туреччини, Угорщини, Канади (Квебек).

Нова Велика Ложа України складається з чотирьох лож колишнього Дистрикту «Україна» (ложi в Києвi, Харковi, Львовi, Одесi) та ложi «Свiтло», що приєдналася до них (її створили у Львовi австрiйськi масони з Вiдня). Так звана iталiйська ВЛУ не увiйшла до нової структури. До нової системи невдовзi приєдналися шоста ложа «Iмхотеп до Пламенiючої Зорi», створена у 2006 р. в Iвано-Франкiвську, масонськi групи з Чернiвцiв, Дрогобича, Запорiжжя.

Нова Велика Ложа України визнана регулярною — створеною за всiма правилами, її визнали основнi свiтовi ложi. За неповними даними, її визнали регулярнi великi ложi Францiї, Австрiї, Iталiї, Росiї, Польщi, Чехiї, Словаччини, Грецiї, Люксембургу, Угорщини, Сербiї, Хорватiї, ряду великих лож деяких штатiв США i Канади, кiлька великих лож Пiвнiчної Африки та Пiвденної Америки.

«Межа регулярностi для простоти може бути проведена через два пункти: обов'язковiсть згадування Великого Архiтектора Всесвiту (тобто Бога-Творця) пiд час ритуалiв i недопустимiсть доступу жiнок до Храму. Наша юрисдикцiя регулярна, тобто її визнає Велика Ложа Англiї — мати всiх сучасних масонських лож. Ми, вiдповiдно, дотримуємося «Конституцiї Андерсена» — базового масонського документа», — писав Великий Майстер Дистрикту «Україна» ВНЛФ.

Нещодавно стала вiдомою iнформацiя про те, що у Львовi та Києвi сформовано ще кiлька масонських лож Всесвiтнього i змiшаного ордену Права Людини (Les Droits de l'Homme — D. H). Цей орден вiдрiзняється тим, що може приймати до своїх лав i жiнок, що ритуали в ньому скороченi до мiнiмуму (заснована у 1893 р. у Францiї та Бельгiї; ця система об'єднує 470 лож, в нiй налiчується 14 тис. учасникiв; найближче орден прилягає до Великого Сходу). Цей орден спрямовує свою дiяльнiсть на захист громадянських прав, тобто захист громадян вiд самої держави, забезпечення рiвностi всiх перед законом.

Сьогоднi масонство зберiгає свiй вплив у «профанському свiтi». Всього у свiтi налiчується близько 7 млн масонiв, об'єднаних у кiлька десяткiв рiзних масонських орденiв — великих лож (регулярних i нерегулярних). У числi масонiв — президенти, лiкарi, сенатори, художники, генерали, професори… Найбiльшим масонським авторитетом у сучасному свiтi є Об'єднана Велика Ложа Англiї. У США масонiв понад 4 млн, в Англiї та Шотландiї — 800 тис., в Iрландiї — 45, в Канадi — 250, в Iталiї — 30 тис. На континентах Австралiї, Азiї й Африки налiчується близько 500 тисяч масонiв, найбiльшi ложi — в Австралiї, ЮАР, Iндiї, Єгиптi та Туреччинi.

У Францiї наприкiнцi ХХ ст. було близько 80 тис. масонiв, якi об'єднувалися в дев'ять лож-орденiв, три з яких є найвпливовiшими у Францiї: Великий Схiд Францiї (близько 40 тис. членiв), Велика Ложа Францiї (близько 24 тис. членiв) i Велика Нацiональна Ложа Францiї (близько 22 тисяч членiв). У французькому журналi «Пуен» у груднi 1985 р. (№ 12) зазначалося, що у 1879–1931 рр. п'ять президентiв Францiї, а у 1875–1967 рр. — 22 прем'єр-мiнiстри країни входили до лав «вiльних каменярiв».

У 2005 р. у Францiї пройшли урочистi церемонiї з нагоди 275-рiчного ювiлею масонства. Голови французьких лож (Жан Фельнер — Великий Майстер Великої Нацiональної Ложi Францiї, Ален Бауер — Великий Майстер Великого Сходу Францiї, Мiшель Барат — Великий Майстер Великої Ложi Францiї) були прийнятi президентом Францiї Жаком Шираком.

Цiкаво, що у 2004 р. уряд Румунiї, який очолював Адрiан Нестасе, надав Великiй Нацiональнiй Ложi Румунiї статус громадсько-корисної органiзацiї, що переслiдує суспiльно значущi iнтереси.

Iсторiя масонського ордену не закiнчується 2008 р. Але досi не вiдомо, коли ця iсторiя почалася… Iснує поетичне порiвняння масонства з пiдземною рiкою, що тече невидимо та незалежно вiд зовнiшнiх подiй, якi вiдбуваються у пiдвладному розуму «видимому свiтi». «Таємна органiзацiя не пiддається ззовнi вивченню до глибини. Жодної легенди про таємну органiзацiю не можна спростувати точно та документально». Масони вважають, що не iснує науки iсторiї «як хаотичного набору фактiв i подiй». Вся iсторiя людства є лише iсторiєю людини, тисячолiтнiй «роман виховання», де часи та системи є сходинками випробування, якi ведуть до створення «обтесаного» освiченого людства. Мiфологiя ордену пов'язана iз символом змiя, який ковтає свiй хвiст, що утворює «свiтове коло», коли iсторiя — це перехiд вiд однiєї свiтлої вiчностi до iншої крiзь морок i проблеми «iсторичного» буття.