178
Національні процеси в Україні: історія і сучасність. Київ, 1997. Т. 1. С. 422–425.
179
Верстюк В. Ф., Дзюба О. М., Репринцев В. Ф. Україна від найдавніших часів до сьогодення: хронол. довідник. Київ, 1995. С. 223–224.
180
Соколова М. В. Указ. соч. С. 124.
181
Національні процеси: історія і сучасність. Т. 1. С. 425–426.
182
Там же. С. 426–427.
183
См.: Мірчук П. Українсько-московська війна (1917–1919). Торонто, 1957.
184
Національні процеси… Т. 1. С. 430.
185
Там же. С. 426–427.
186
Украинская государственность в XX веке: ист. – политол. анализ. Киев, 1996. С. 250–251, 253–254.
187
Цит. по: Мазепа I. Указ. соч. С. 308.
188
Там же. С. 302.
189
ВерстюкВ. Ф., Дзюба О. М., Репринцев В. Ф. Указ. соч. С. 211, 215, 216.
190
Там же. С. 278.
191
Там же. С. 254.
192
Там же. С. 248.
193
Бойко Е. Д. Украинская интеллигенция и революция: общее и особенное // Украина в 1917–21 гг.: некоторые проблемы истории. Киев, 1991. С. 217–249.
194
Винниченко В. Указ. соч. С. 250.
195
Зеньковский В., прот. Пять месяцев у власти (15 мая – 19 октября 1918 г.): восп. М., 1995. С. 33–35.
196
Христюк П. Замітки і матеріали до історії української революції, 1917–1920 рр. Відень, 1921. Т. 1. С. 19.
197
Кульчицький С. Комунізм в Україні: перше десятиріччя (1919–1928). Київ, 1996. С. 40.
198
Грушевський М. Указ. соч. С. 11, 13.
199
Там же. С. 5.
200
Гунчак Т. Указ. соч. С. 82.
201
Документы трагічної історії України (1917–1927 рр.). Київ, 1999. С. 414–416.
202
Генерал-хорунжий армії УНР. Невідома автобіографія Тютюнника / Публ. О. Божка // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. 1998. № 1/2. С. 36.
203
Кульчицький С. Указ. соч. С. 114.
204
B.I. Лент про Україну. Київ, 1977. Ч. 2: 1917–1922. С. 493.
205
Документи трагічної історії… С. 334.
206
Поспеловский Д. В. Русская православная церковь в XX веке. М., 1995. С. 34.
207
Чуть позже это вызвало ответную реакцию, заключавшуюся в атомизации общества, самоизоляции крестьянских общин, враждебном отношении ко всему внешнему, причем не только городскому. Во время Гражданской войны были нередки случаи, когда села опоясывались окопами и сторожевыми постами от всех «чужаков» и воевали с соседними селами: за межу, за угодья, за старые обиды.
